Від чого насправді залежить глибина різкості
Чотири речі, і лише чотири: фокусна відстань об'єктива, виставлена діафрагма, відстань від камери до об'єкта та розмір матриці. Усе інше, про що сперечаються в мережі, це одна з цих чотирьох у маскуванні. Інструмент вище дає змінювати кожну окремо, а це найшвидший спосіб відчути закономірності, бо залежності нелінійні, і з тексту вони рідко запам'ятовуються.
Дві з них переважають. Найсильніший важіль, і з великим відривом, це відстань: глибина різкості зростає приблизно пропорційно квадрату відстані до об'єкта, тож відступ на два метри дає значно більше, ніж прикриття діафрагми на один стоп. Друга за впливом фокусна відстань, що діє у зворотний бік і теж приблизно в квадраті. Діафрагма діє лінійно, тому перехід із f/2 на f/2.8 здається непомітним порівняно з простим кроком назад.
Питання про розмір матриці, остаточно
Ця суперечка не вмирає, і обидві сторони наполовину праві. За однакових фокусної відстані й діафрагми розмір матриці взагалі не змінює глибину різкості: об'єктив 50 мм f/2 проєктує те саме коло зображення, що б ви за ним не поставили. Менша матриця просто вирізає частину цього кола.
Але так ніхто не знімає. Ви знімаєте під певне кадрування, а щоб зберегти його на меншій матриці, ви або підходите ближче, або ставите коротший об'єктив, і те, й інше збільшує глибину різкості. Це справжній, практичний ефект, і він становить приблизно один стоп на кожен стоп кроп-фактора: Micro Four Thirds на f/2.8 дає приблизно ту саму глибину різкості, що й повний кадр на f/5.6 для того самого кадру. Виставте в селекторі формату два різні розміри, підлаштуйте фокусну відстань під кадрування, і числа покажуть це напряму.
Коло розсіювання і чому калькулятори розходяться
Глибина різкості не є фізичною межею. Лише одна площина справді в фокусі; усе інше розмите в тій чи іншій мірі, а «достатньо різко» це питання оцінки. Цю оцінку закладено в колі розсіювання: найбільша пляма розмиття, яка ще сприймається як точка. Цей інструмент використовує стандартну діагональ матриці, поділену на 1500, що дає близько 0,029 мм на повному кадрі. Focus Lab показує ту саму площину та її диски розмиття в 3D, на об'єктиві в розрізі, щоб ви могли спостерігати за цим.
Ця умовність передбачає відбиток, який розглядають з розумної відстані. Якщо ви регулярно перевіряєте файли в масштабі 100% на 32-дюймовому моніторі або друкуєте шириною два метри, ваш реальний допуск жорсткіший, а справжня глибина різкості менша, ніж скаже будь-який калькулятор. Це варто знати, перш ніж довіряти гіперфокальному значенню для пейзажу, який ви плануєте друкувати у великому форматі: фокус трохи глибше в сцену, ніж радить гіперфокальна відстань, є стандартною страховкою.
Використання гіперфокальної відстані без шкоди для кадру
Сфокусуйтеся на гіперфокальній відстані, і все від її половини до нескінченності потрапить у глибину різкості. Це класична пейзажна техніка, і інструмент виводить значення для кожного налаштування. Але є два застереження. По-перше, на гіперфокальній відстані нескінченність лише ледве прийнятна, тож далекі гори не будуть чіткими. По-друге, все тримається на припущенні про коло розсіювання. Для пейзажу, який вам важливий, фокусуйтеся на третину далі за гіперфокальне значення або зробіть брекетинг фокуса й поєднайте кадри.
Поширені запитання
Діагональ матриці, поділена на 1500, стандартна умовність: приблизно 0,029 мм для повного кадру, 0,019 мм для APS-C, 0,015 мм для Micro Four Thirds. Якщо ви друкуєте дуже великі формати або розглядаєте знімок у масштабі 100%, ваш реальний допуск жорсткіший, а справжня глибина різкості менша за показану.
За однакових фокусної відстані та діафрагми ні. Але щоб зберегти те саме кадрування на меншій матриці, ви підходите ближче або беретеся за ширший кут, і саме це її збільшує. На практиці це приблизно один додатковий стоп глибини різкості на кожен стоп кроп-фактора.
Перед вами справжня фотографія, одна з наших, а не її малюнок. Коло розмиття обчислюється для вашої відстані до фону й виражається часткою ширини кадру, а задній план за об'єктом розмивається саме на цю величину, тож відносне розмиття відтворюється вірно: подвойте значення розмиття, і картинка стане вдвічі м'якшою. Вирізаний об'єкт масштабується за тим самим обчисленням, тому кадрування відстежує і фокусну відстань, і дистанцію, а сам фон збільшується фокусною відстанню так, як довгий об'єктив справді підтягує віддалену стіну за спину об'єкта, а широкий відсуває її. Це не імітація боке конкретного об'єктива, яке залежить від кількості пелюстків діафрагми й оптичної схеми, а розпливання світлих ділянок є наближенням того, як розфокус роздуває яскраві точки, а не фізичною симуляцією.
Не сам по собі, і це найпоширеніша помилка у фотопорадах. Перспектива, тобто співвідношення розмірів ближніх і дальніх частин обличчя, визначається одним: відстанню від камери до об'єкта. Об'єктиви 24 мм і 200 мм, використані з одного місця, фіксують абсолютно однакову форму; широкий просто захоплює більше навколо. Така репутація ширококутних об'єктивів виникла через те, що, аби заповнити ними кадр, треба підійти впритул, і шкодить саме це наближення. Виставте «Кадрування» на Кадрування фіксоване вище й тягніть фокусну відстань: інструмент сам переміщує камеру, щоб коза лишалася того самого розміру, і ви бачите, як морда розбухає при наближенні та сплющується при віддаленні. Залиште Камера нерухома, і те саме перетягування лише обрізає кадр, а це чесна відповідь на питання, що робить кільце зуму.
Вказані фокусні відстані номінальні, і багато об'єктивів «дихають» фокусом: справжня фокусна відстань скорочується, коли ви фокусуєтеся ближче. Макрооб'єктиви роблять це особливо сильно. Вважайте показники точними для вказаної фокусної відстані й очікуйте відмінностей під час зйомки з близької дистанції.
Потім відберіть знімки зі зйомки, не відкриваючи Lightroom
Коли кадри вже на карті, imagic оцінює фокус і вираз облич на тисячах RAW-файлів локально, на вашому комп'ютері, нічого не завантажуючи, і віддає вам вдалі кадри. Безкоштовна пробна версія на 500 експортів, картка не потрібна.